Більше двох місяців минуло з дня отриманнями близько ста страховиками листів, підписаних в.о. директора департаменту пруденційного нагляду Адамовичем В.В., щодо призначення проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора.  До цього часу ні об’єднанням страховиків, а ні громадськості не відомо про підсумки цих перевірок, хоча їх призначення відбувалося з масованою інформаційною підтримкою керівництва Держфінпослуг.  За повідомленнями ЗМІ більшістю страховиків перевірки пройдено, а отже, витрати, понесені страховиками, можна оцінити як щонайменше 5 млн. грн.  Сьогодні є всі підстави вважати ці витрати марними, перш за все тому, що примус страховиків до проходження додаткового аудиту вчинявся Головою Держфінпослуг та посадовими особами Комісії, зокрема Адамовичем В.В., за відсутності необхідної нормативно-методологічної бази.   Відповідно до Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   Законами України надано право Держфінпослуг призначати додаткові аудиторські перевірки. Однак, жодним нормативно-правовим актом не встановлено, до компетенції яких органів чи посадових осіб Комісії належить прийняття рішень з цих питань, у який спосіб визначається аудитор, як оформлюється завдання аудитору на проведення перевірки та визначається вартість його послуг, а також інші істотні умови призначення та проведення додаткової аудиторської перевірки.  Тому, з огляду на повноваження Держфінпослуг щодо призначення додаткової аудиторської перевірки та її право розробляти і затверджувати нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, керівництво Комісії було зобов’язано вжити необхідних заходів для завчасного урегулювання усіх пов’язаних з цим повноваженням питань. Так, наприклад, як це багато років тому було здійснено щодо багатьох інших повноважень Комісії, зокрема, щодо проведення перевірок працівниками Держфінпослуг (розпорядження № 96 від 28.10.2003р.) та застосування заходів впливу (розпорядження № 125 від 29.08.2008р.).  Дії ж посадових осіб Держфінпослуг без наявності такої нормативної бази є перевищенням службових повноважень та створюють необмежене поле для корупції і зловживань. Такий же характер мали й деякі інші їх дії.  Так, перелік страховиків, які отримали листи з вимогою додаткового аудиту, сформовано на власний розсуд окремих керівників Держфінпослуг. Критерії формування цього переліку залишаються і сьогодні загадкою як для самих страховиків, так і для  їх об’єднань та громадськості. До переліку потрапили навіть ті страховики, які пройшли міжнародний аудит, акціонери яких мають високий міжнародний рейтинг, чи до діяльності яких не було ніколи жодних претензій ні у Регулятора, ні у клієнтів.   Без визначення процедури обрання аудитора Адамович В.В. у своїх листах також вказав, які саме аудитори мають надати свої послуги страховикам, та фактично примусив укласти з ними договори на безальтернативних умовах.   Аудитори, які проводили додаткові перевірки, не завжди мали необхідний досвід в проведенні аудиту саме страховиків, а не рідко - і значно нижчий фаховий рівень, ніж аудитор, обраний страховиком.   Додаткові аудиторські перевірки стосувалися звітності страховиків за 2009 рік. І це тоді, коли на час призначення перевірки компанії майже 8 місяців пропрацювали в 2010 році. Тому аудит, не залежно від його якості, і не міг встановити реального фінансового стану страховика на поточний момент. А отже, не міг бути покладений в основу дій Держфінпослуг щодо оздоровлення страхового ринку.  У зв’язку з тим, що Закон України «Про страхування» передбачає проведення додаткового аудиту один раз на рік, в компаніях, які пройшли додатковий аудит, якщо він був проведений формально, діями Держфінпослуг унеможливлено протягом цього терміну проведення якісного аудиту звітності страховика за останній звітний період.   Тому є всі підстави стверджувати, що питання мети застосування  Держфінпослуг повноваження щодо призначення додаткової аудиторської перевірки страховика взагалі залишилося поза увагою керівництва Комісії.  Але ж ще 29 березня 2010 року, одразу після призначення на посаду Голови Держфінпослуг Волги В.О., Українська федерація убезпечення надала до Комісії детальні пропозиції щодо оздоровлення страхового ринку України та його подальшого розвитку, де серед іншого були й пропозиції щодо посилення контролю за достовірністю фінансової звітності страховиків.     Після проведених консультацій з керівництвом Держфінпослуг у серпні-вересні цього року Регулятору були передані більш конкретні пропозиції щодо процедур призначення та проведення додаткових аудиторських перевірок, критеріїв відбору страховиків та аудиторів.  Зокрема, було запропоновано розглядати питання щодо призначення додаткової аудиторської перевірки тих страховиків, в результаті аналізу звітних даних яких буде встановлено, зокрема, перевищення граничного (як правило близького до  середньоринкового) значення частки цінних паперів в усіх активах чи в активах, що покривають страхові резерви, частки внутрішнього перестрахування, в т.ч. за окремими видами, суттєве перевищення суми грошових коштів на звітну дату від середньоденних залишків за певну кількість днів звітного періоду, суттєве зростання частки страховика на ринку. Пропонувалися для обговорення й конкретні значення цих граничних показників.  Але ці критерії мали слугувати лише певним індикатором в ході перевірки та аналізу діяльності страховиків і компанія могла надати пояснення про відсутність підстав для висновку щодо недостовірності її звітності.    І лише коли пояснення страховика виявляться безпідставними Регулятор може призначити додаткову обов’язкову аудиторську перевірку  страховика. Адже ефективність роботи Регулятора вимірюється не кількістю перевірок та приписів, а платоспроможністю та фінансовою надійністю кожного страховика та ринку в цілому.   Таким чином, призначення додаткової аудиторської перевірки мало б здійснюватися не суб’єктивно, а на підставі ретельного аналізу, в ході перевірки відповідних страховиків, що призначаються і проводяться в установленому порядку.  Пропозиції УФУ були також оформлені й у вигляді відповідного проекту розпорядження Держфінпослуг.  Однак, всі зусилля повернути процес проведення додаткових аудиторських перевірок в правове поле, на жаль, виявилися марними.  Масове, нормативно та методологічно не врегульоване застосування посадовими особами Держфінпослуг повноваження Комісії щодо проведення додаткової аудиторської перевірки виявилося повною несподіванкою для всіх учасників ринку.  Ці дії були вчинені всупереч нещодавно підписаному Головою Комісії   Меморандуму з Українською федерацією убезпечення від 12 серпня 2010 року щодо врегулювання ситуації, пов'язаної з зупиненням ліцензії АСК "ІНГО Україна", та підвищення прозорості та передбачуваності нагляду, яким, зокрема, передбачено обов’язки Держфінпослуг щодо забезпечення нагляду з дотриманням принципів законності, прозорості та передбачуваності, проведення у спірних ситуаціях слухань за участю заінтересованих осіб.  Тому УФУ заявляє категоричну незгоду з непрофесійними діями керівництва Держфінпослуг, якими дискредитовано надзвичайно важливий для оздоровлення страхового ринку, посилення контролю за достовірністю звітності інструмент – проведення додаткової аудиторської перевірки.  Українська федерація убезпечення вважає неприпустимими дії Голови Держфінпослуг В.О. Волги та в.о. директора департаменту пруденційного нагляду Адамовича В.В щодо необґрунтованого збільшення адміністративного та фінансового тягаря на страховиків, вимагає від керівництва Держфінпослуг безумовного дотримання вимог Конституції та  законів України.