Виступила також віце-президент Київської школи економіки, колишній перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун, віце-президент Асоціації патентних повірених України, керівний партнер юридичної компанії «Боровик та партнери» Петро Боровик, помічник-консультант першого заступника голови Комітету ВРУ з питань науки і освіти Олена Панич і доктор медичних наук, лікар-нейрохірург, співробітник Інституту нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова Микола Гук.
Незважаючи на наполегливі спроби «Дому інновацій» залучити до обговорення представників Міністерства освіти і науки, а також КНУ ім. Т. Шевченка, ніхто з них, на жаль, так і не знайшов часу прийти на круглий стіл.
За останні роки відбулася деградація українського наукового середовища в плані здатності боротися зі своїми внутрішніми хворобами, вважає заступник голови наукового комітету Олексій Колежук. Хвороб цих багато, і кожна з них, як і в живому організмі, пов’язана з усіма іншими.
Так, за словами вченого, в Україні щороку в середньому захищають близько 8 000 наукових робіт – 1 000 докторських і 7 000 кандидатських. Але якість багатьох із них досить сумнівна.
Доктор біологічних наук Нана Войтенко впевнена, що треба зробити суворішими правила оцінювання наукових журналів і вимоги до їхніх редколегій. За її словами, сьогодні панує кругова порука – недобросовісні вчені публікують «незрозуміло що незрозуміло де», а потім захищають на цій підставі дисертації. І хоча їх кількість за останній рік знизилася на 15% – до 4 500 кандидатських і 811 докторських, – якість робіт залишається сумнівною.
Із публікаціями наукових робіт пов’язана ще одна небезпечна і дуже неприємна «хвороба» – плагіат.
«Що казати, якщо дітей навчають привласнювати собі чуже ще із садочка. Є багато випадків, коли вихователь сам майструє якісь „подєлки“ за дітей і каже, щоб вони сказали батькам, ніби це їхня робота», – обурюється кандидат фізико-математичних наук і відомий борець із плагіатом Ірина Єгорченко.
Ще одна больова точка для будь-якого сумлінного вченого – розквіт псевдонауки. У цьому питанні учасники круглого столу «Дому інновацій» також проявили одностайність: псевдонаука може бути вельми небезпечною і не має права на існування.
«Учені не надто толерантні люди. Вони дивляться передусім на якість аргументів, на те, наскільки роботи колег відповідають науковому методу», – наголосив кандидат біологічних наук, редактор науково-популярного порталу «Моя наука» Олексій Болдирєв.
Фінансування програм, в основі яких лежать псевдонаукові ідеї, нерідко позбавляє фінансування гідні й справді важливі дослідження.
Універсального рецепта, як перемогти псевдонауку в Україні, у наших вчених нема. Але науковий комітет Нацради з питань науки і технологій має кілька ідей, які можуть спрацювати. Наприклад, Нана Войтенко пропонує запровадити категоризацію наукових журналів, щоб зрозуміло було, в яких із них публікують варті уваги наукові праці, а в яких – усе, що надсилають до редакції. На її думку, також слід на законодавчому рівні посилити вимоги до дисертацій, змінити систему фінансування.
Олексій Колежук підкреслює, що вченим потрібна підтримка громадськості й преси. Щоб кожен випадок плагіату і псевдонауки мав максимальний розголос у ЗМІ й викликав гостру критику.
«Необхідна публічність, щоб спрацьовували репутаційні чинники і наступного разу ніхто не хотів ставати героєм таких публікацій», – вважає учений.
З ним погоджується і Олексій Болдирєв: «Має бути рух спільноти, потрібно об’єднуватися і давати сигнали в суспільство, що наука і вчені в Україні є».
Більше про проект «Дім Інновацій» можна дізнатися на сторінці в Фейсбуці www.facebook.com/innovationhouse.org.ua і на сайті www.innovationhouse.org.ua