Зменшення у 2014-му й повне припинення у 2015-му бюджетного фінансування державних вугледобувних підприємств призвело до системної заборгованості перед шахтарями, згортання програм розвитку гірничих робіт, відсутності коштів на технологічні процеси й техніку безпеки. Кризу у галузі поглибила й хвиля неплатежів, що виникла на енергоринку країни, коли шахтарі заборгували енергетикам, а ті – гірникам. Загальна сума неплатежів нині досягла 10 млрд грн.
Обурення у шахтарських колективах викликав також імпорт вугілля з-за кордону. Бо виходить, наші високопосадовці готові із держбюджету фінансувати російських, південноафриканських та австралійських гірників, а своїм у підтримці відмовили, виділивши кошти лише на закриття українських шахт.
Останньою краплею, котра переповнила чашу терпіння гірників, стало укладення українськими чиновниками з Міенерговуглепрому контракту з Росією на постачання електроенергії, яке призвело до зупинки енергоблоків на наших ТЕС і доведення до банкрутства вітчизняних шахт.
«Імпорт енергоресурсів, під якими б гаслами він не здійснювався, – переконаний голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець, – це – руйнація енергетичної незалежності України та диверсія проти її економіки».
Дії урядовців дестабілізували ситуацію у шахтарських колективах. Як результат, у лютому-квітні цього року практично у всіх вугледобувних регіонах – на копальнях Волині і Львівщини, Красноармійська, Селідового, Лисичанська та інших міст Донецької і Луганської областей почалися стихійні акції протесту. Не отримуючи по кілька місяців чесно заробленого важкою і небезпечною працею, гірники відмовляються спускатися у вибої, перекривають дороги, проводять мітинги та пікетування.
Аби зменшити напругу у трудових колективах вугледобувних підприємств, парламент за поданням уряду терміново перерозподілив кошти держбюджету, виділивши із передбачених на закриття шахт 1,2 млрд грн, 400 млн грн на зарплати шахтарям. Але, як не раз уже підкреслював Михайло Волинець, це особливо не рятує ситуації, бо вже нині на державних шахтах заборгованість складає майже 900 млн грн і вона продовжує зростати.
Наприклад, зараз страйкує шахта імені О.Г. Стаханова ДП «Красноармійськвугілля», гірникам якої виплатили тільки частину зарплати за січень, а за лютий і березень – з ними ще й не починали розраховуватися.
Шахтарі справедливо обурюються байдужим ставленням до вугільної галузі та розбалансованістю в паливно-енергетичному секторі країни, яка виникла через некомпетентні дії керівництва. Тому й вирішили зібратися на свій ІІІ з’їзд та запросили на нього найвищих керівників держави і галузі, аби почути від них адекватні відповіді на всі питання, що хвилюють шахтарів України.