17.04.13 го року відбулася прес-конференція «Доля малого човнярства в Україні». Приводом для цієї події стало відкрите звернення провідних громадських організацій України, до вищого керівництва держави та очільників силових структур, з приводу катастрофічної ситуації яка склалася у човнярський галузі в Україні. На цьому заході зібралося чимало людей, яким не байдужа доля човнярства. Але багато чиновників, з якими пов’язане  це питання, не зважили за потрібне взяти участь у обговоренні проблем човнярства і суміжних з ним галузей.

Відкрив конференцію Голова ініціативної групи, Голова Громадської організації «Спілка човнярів Київщини» Віктор Зозуля. Він наголосив, що за останні 10 років кількість приватних човнів зросла в рази, і станом на 2012 рік майже досягла показників радянських часів. Але нажаль, ситуація з базами-стоянками та місцями стаціонарного відстою човнів щороку стрімко погіршувалась і на початку 2013 року досягла свого катастрофічного піку. В той же час ситуація з місцями для їх відстою та ремонту катастрофічно погіршується. За мовчазною згодою влади, а подекуди і за її активного втручання , відбувається знищення човнярської інфраструктури у Києві та державі в цілому. Під загрозою існування опиняється ціла галузь народного господарства. Не краща ситуація і в регіонах України, на Херсонщині, Одещині та інших областях відбуваються схожі руйнівні процеси у човнярській галузі.

 Тему підтримав Голова водно-моторного спортивно-фізкультурного клубу «Фенікс» Артем Пакшин. Він зазначив, що влада ігнорує потреби човнярів у законодавчому плані і, можливо, в найближчі роки Київ залишиться без соціальних стоянок човнів. А мешканці Києва, які зберігають там свої човни, будуть вимушені зберігати їх у власних квартирах, або здавати їх у металобрухт. Стоянки які ще залишились на цей час, відключені від електропостачання, та ледве існують під постійною загрозою фізичного знищення виконавчими підрозділами київської влади за вказівкою прокуратури. Такий стан викликає обурення та напругу серед соціальних верств населення, тисячі з яких зберігають свої човни на таких човнових стоянках десятки років.

Володимир Стріла - Голова водно-моторного спортивного фізкультурного клубу «Видубицький» додав, що не зважаючи на те, що представники РВП регулярно подають необхідні документи для землевідводу, їм регулярно відмовляють, вказуючи все нові і переважно формальні причини.  Території які виділялись державою для відстою човнів ще в 60-их роках минулого століття, активно розпродаються забудовникам, залишаючи простих громадян без можливості доступу до загальних водойм. Для багатьох з них це єдиний можливий спосіб відпочинку та оздоровлення. Він наголосив, що за сезон тільки в Києві мають змогу відпочити на приватних малих човнах більше 100 000 киян та гостей міста, це переважно сім'ї, друзі, рідні, близькі та знайомі човнярів і кожний рік є загроза, що цей вид відпочинку остаточно стане «привілеєм багатіїв».

Цю думку підтримав Голова Громадської організації «Громадське товариство човнярів «Ветеран»» Петро Ананов. Його виступ був дуже докладним і змістовним, він містив багато фактів про дії місцевої влади, щодо знехтування законних прав киян відносно відводу земель для діяльності човнових стоянок. Він наголосив, що «Громадське товариство човнярів «Ветеран»» переважно складається з людей, що мають державні пільги: інвалідів, осіб похилого віку, ветеранів, у тому числі Великої Вітчизняної Війни. Представники Київської міської влади глузуючи з них, вимагають гроші за різні потрібні та не потрібні документи – викачуючи останні копійки з їхніх мізерних пенсій та «ганяють» від кабінету до кабінету. Останньою краплею було глузування (інакше це не назвеш) заступника Голови КМДА п. Голубченка, який майже клявся, що «вже завтра» «ветерани» отримають землю і що вони мають усі законні права на це, зважаючи на повний пакет зібраних документів;  що він взяв це питання на особистий контроль. Але віз і нині там. Мабуть п. Голубченко мав на увазі не ту «землю» для ветеранів та інвалідів, коли обіцяв допомогу. Цей факт обурив усіх присутніх, адже усі мають, або мали родичів, які віддавали своє життя і здобували Перемогу. Зараз права цих заслужених героїв грубо попираються владою, влада  глузує та знущається над нами.

Михайло Павлій, представник Громадської організації «Водно-моторний клуб «Фрегат», додав, що їх клуб має представництво на багатьох стоянках не тільки в Києві, а й в усіх куточках України, вкрай занепокоєні станом галузі  і сподіваються на покращення ситуації. Велика кількість дітей, зі своїми батьками, вчаться плавати, ловлять рибу, купаються, завдяки чому ростуть здоровими та сильними. На човнах, річках та островах, виросло не одне покоління здорових людей. Зараз у нас хочуть забрати не тільки воду, а й здоров’я. «ми не просимо багато, ми просимо лише місце під сонцем» сказав він.

Голова Київської міської організації «Українського товариства охорони природи» Микола Щепець також зазначив, що для багатьох киян і українців загалом, відпочинок на воді за допомогою малого човна це єдина можливість відпочити на природі і зміцнити своє здоров’я. Човнові стоянки знаходяться на виділених місцях вже більше 50 років і мають законне право знаходитись на цих місцях і надалі. До того ж, човнярі, взяли під екологічний контроль острови на Дніпрі та щорічно очищують їх від сміття і організовують акції з прибирання прибережних територій.

Олександр Чистяков, Голова Всеукраїнської Громадської організації «Асоціація рибалок України» зазначив, що човнярі, та громадські організації човнярів виконують значну роль у захисті та збереженні водних ресурсів від браконьєрства, на водоймах України. Рятують рибу але самі знаходяться на грані вимирання: «Я не здивуюся, що доведені до відчаю човнярі, вдадуться до крайніх заходів і перекриють своїми човнами Дніпро. І чиновники, разом з представниками ЗМІ будуть переходити по човнам з Набережної на Труханів острів. Ніхто цього не хоче, але це трапиться коли впаде остання крапля громадського терпіння».

До цього можна додати зауваження Ігоря Шестака, заступника Голови Міжнародної Громадської організації «Ми Українці», що водно-моторний туризм та відпочинок є вагомим інструментом у здобутті та збереженні здоров’я нації. І в інтересах держави, щоб водний туризм, водні види спорту та відпочинку розповсюджувались і розвивались. Зараз ми бачимо абсолютно іншу картину. Ветерани та літні люди яким ми повинні кланятися,  не повинні псувати свої нерви, а жити в повазі від держави. «Я пам’ятаю як я сідав у човен зі своїм дідом та насолоджувався запахом води, чудовими краєвидами. Саме тут, у Дніпрі, знаходиться душа України», сказав він. І ми виходячи на воду отримуємо частку цієї душі, ми і наші діти вчимося поваги, поваги до природи, поваги до ближніх, до наших батьків і дідів.

Заслухавши виступи учасників конференції, слово взяв заступник директора  комунального підприємства «Плесо» Денис Рудник. Він зауважив, що їх підприємство готове допомагати човнярам у збереженні і розбудові водно-моторної інфраструктури, в межах своїх повноважень. Прикладом цього є підписаний договір про співпрацю з ГО «Спілка човнярів Київщини». Але в той же час п. Рудник зазначив, що КП «Плесо» теж не має землевідводу для діяльності дев’яти рятувальних станцій, розташованих в межах міста.

Таким чином, слід зазначити, що рятувальні станції КП «Плесо» знаходяться у такому ж невизначеному становищі як і човнові станції та фактично діють поза межами законів.

Після виступів представників громадськості, слово взяв Начальник відділу транспортного управління прокуратури міста Києва, Дмитро Чібісов. В ході свого виступу він зазначив, що після проведених перевірок було встановлено, що 11 баз-стоянок у м. Києві здійснюють свою діяльність з грубими порушенням, перед усім через відсутність прав на користування земельними ділянками і фактично діють поза межами законодавства. Не зважаючи на законодавчі колізії і казуїстику зі стоянками човнів, прокуратура змушена виконувати функції покладені не неї законом України і вимагати припинення діяльності баз-стоянок, діяльність яких не відповідає вимогам законодавства. Крім того, пан Чібісов наголосив, що органи прокуратури мають на своїй меті контроль за дотриманням законності у транспортній галузі та захист життя та безпеки громадян. Прокуратура біде захищати і представляти інтереси громадян і громадських організацій, якщо для цього будуть законні підстави.

Але факт остається фактом, саме руками органів прокуратури відбувається знищення соціальних човнових стоянок і це важко назвати захистом інтересів тисяч простих громадян.

За підсумками проведеної прес-конференції можна сказати, що доля човнярства в Україні, нікого у владних кабінетах не турбує. Адже ніхто із запрошених представників центральної та місцевої влади не забажав поспілкуватись з громадськістю. Більше того, навіть Укрморрічінспекція не знайшла часу, або достатніх підстав для того щоб обговорити нагальні проблеми човнярства. Лише представники прокуратури, які люб’язно завітали на прес-конференцію, намагалися виправдатись и пояснити свої дії, як нагляд за додержанням законності і турботу про безпеку громадян. Але попри ці непереконливі пояснення, начальник відділу транспортного управління прокуратури Києва, п. Чібісов запевнив що прокуратура завжди звернена обличчям до людей і пообіцяв захищати інтереси і права простих громадян і громадських організацій. Залишається лише сподіватись, що це не порожні слова і органи прокуратури дійсно почнуть захищати інтереси суспільства та почнуть наступ на чиновницьке свавілля і корупцію.