Днями Президент України на нараді з Міністром фінансів, Головами ДПА та Держмитслужби, відмітив, що Пенсійному фонду України для виконання зобов’язань із виплати пенсій не вистачає біля 14 млрд. грн. Незалежні експерти задають питання - які наслідки у цьому зв’язку чекають країну і 13,5 млн. українських пенсіонерів та яким чином Пенсійний фонд України «помилилися» на 14 млрд. грн.?

Нажаль, цьогорічний дефіцит носить специфічний характер і є відображенням суто українських реалій. Утворився він як результат додаткових зобов’язань із суттєвого збільшення державних пенсій (з 1 жовтня цього року) та прийняття Закону про підвищення престижності шахтарської праці. Щоб якось вийти із цієї складної ситуації і не допустити затримки у виплаті пенсій,  Верховна Рада вже внесла зміни до закону про Державний бюджет України на 2008 рік (15 грудня закон подано на підпис Президенту), збільшивши на 6,6 млрд. грн. до кінця року дотацію Пенсійному фонду.Ситуація трошки розрядилась. Але наступного року через цьогорічну «помилку» нас може чекати не «специфічний», а реальний дефіцит Пенсійного фонду України (далі – ПФУ), бо згідно з рішенням Конституційного Суду розміри пенсій в бік їх зменшення переглянуті бути не можуть. Водночас, якщо цього року на одного платника податків в ПФУ припадало 0,9 пенсіонера, то наступного року через скорочення кількості працюючих та переходу значної кількості підприємств на скорочений робочий тиждень та зменшенням зарплати це співвідношення може скластися таким чином, що кількість працюючих може стати меншою кількості пенсіонерів.

Як зазначив Віталій Мельничук, віце-президент КУА «КІНТО»: «Історичний досвід розвинених країн доводить необхідність впровадження глибокої пенсійної реформи шляхом створення трирівневої збалансованої пенсійної системи: Перший рівень – державна солідарна система – система соціальної безпеки, яка гарантує пенсію на прожитковому рівні. Другий рівень – обов’язкова накопичувальна система. Третій рівень – добровільна накопичувальна приватна пенсія. Пенсійна реформа в Україні розпочалася в 2004 році, коли було прийнято законодавчі акти, які передбачали запровадження другого і третього рівнів пенсійної системи. Без розвитку двох цих складових: обов’язкової накопичувальної та приватної систем, які сформовані на реальних фондах (де кошти накопичуються) держава не зможе забезпечити гарантій достойної пенсії своїм громадянам і не зможе позбутися «пенсійних» ризиків, які вона має сьогодні.

Реально недержавні пенсійні фонди (третій рівень) почали діяти в 2005 році. Сьогодні створено повну інфраструктуру діяльності НПФ. Збільшуються активи: на кінець 2007 року – 281 млн. грн., на кінець третього кварталу 2008 року – 552 млн. грн. Кращі фонди, такі, як наприклад «Соціальний стандарт», активами якого управляє КУА «КІНТО» показують хороші результати, в тому числі у залучені фізичних осіб – вкладників. Загалом кількість громадян-учасників НПФ зростає, оскільки все більше людей розуміють переваги участі у НПФ.

Вони полягають у тому, що кожен учасник формує свій власний розмір пенсії, яка є додатковою до державної та не залежить від неї. Учасники самі обирають пенсійний вік, після досягнення якого вони набувають право отримання пенсійних виплат, у рамках ± 10 років від загальновстановленого в країні. Крім цього, у разі виникнення надзвичайних обставин - за бажанням учасника накопичення можуть бути виплачені достроково та одноразово. У цього фінансового інструменту ще є багато переваг, але найголовніше те, що він дозволить його учасникам, незалежно від обставин, мати достаток та добробут у пенсійному віці.На часі, введення другого рівня пенсійної системи, тим більш актуальне в умовах нинішньої фінансової кризи. Такий крок не тільки підвищив би рівень соціального захисту громадян завдяки їх безпосередній участі у накопиченні коштів на пенсію, але й створив би потужного внутрішнього інвестора із значними довгостроковими ресурсами, спрямованими на розвиток економічної та соціальної інфраструктури країни.

Одночасно функціонування 2-го рівня через зміну співвідношення іноземного та українського капіталу на фондовому ринку сприяло б фінансовій стабільності в Україні. А такі проблеми, як можливий дефіцит ПФУ не породжували б тих величезних ризиків для держави та пенсіонерів, які вже сьогодні можуть вийти на поверхню».